Dnipro Barracudas

І в принципі він мав рацію, бо і 30 000 чоловік спокійно могли створити пекельну підтримку команді... але не створили. І в цьому, мабуть, і полягає основна відмінність Донецька від інших міст-претендентів на проведення цього вирішального поєдинку. Дуже мало людей на атрибутиці, постійно виднілись люди на розах "Шахтаря", російськомовне табло, російськомовний ведучий перед матчем, навіть російськомовні написи "Нужно победить!" на кожному квитку, виконання гімну... Так, гімн заспівали непогано, Вона і тут попрацювала (перед стадіоном роздавали листівки з словами гімну і девізом "Вона переможе! Вона - це збірна"), але в усіх містах України, де грала збірна, люди піднімали рози і жовто-сині прапори над головами, у Львові, у Харкові, в Дніпропетровську, Києві, Одесі... Тут же цих атрибутів було настільки мало, що це одразу кидалось у вічі.

Ще кілька слів про кузьму. Можна зрозуміти чому вони скандували "Ганьба!", чому почали покидати стадіон на 75-й хвилині... але викидати на поле рози своєї команди і жовто-сині прапори - це вже перебір.

Тепер про фанатів. Активних секторів на матчі було 3. Плюс розкидані по всьому стадіону невеличкі групки, які вивішували свої банери, або ж просто спостерігали матч. За воротами, в 111-му, зібрались основні сили з більшості міст України, про що свідчили банери на перилах другого ярусу. Барабан, мегафон, і заряди весь матч, не зважаючи на розвиток подій на полі і гру команди. Барабан було чутно відмінно по всьому стадіону, але сусідні сектори практично не підключались до хлопків. Всі заряди українською, непогано виходили стрибки, ну а на десерт було залишено порцію піротехніки.

В "боротьбі за респект" між Ахметовим і Суркісом останній почав застосовувати адмінресурс, коли стало вже очевидно, що стадіон явно не буде забитим. З кількох регіонів України на матч звозились робітники обленерго, великих заводів і підприємств, виділялись автобуси, електрички і спецальні поїзди. Фан-клуб "Динамо" організував цілий спецпотяг, повіністю забитий псевдофанатами, от тільки супортити вони і не збирались... Перепало шарових квитків і фанам "Дніпра". Спеціально виділена під це діло електричка була забита, бажаючих потрапити на матч на халяву поїхало більше, ніж виділених 500 квитків, по 2 акаби в кожному вагоні, але що дивно - на вокзалі всіх спокійно відпустили в місто.

На стадіоні по квитках більшість гостей з Дніпропетровська потрапила в сектор 323. Крім дніпрян тут були кияни, хлопці з Миколаєва, Вінниці, Одеси. Багато людей прорвались без квитків, але чоловік 70 так і не змогли обійти систему і зайти на стадіон. Заряди були досить рідко, кілька разів заводились переклички з основним фанатським сектором. В другому таймі підтримка стала зовсім млявою і фани мовчки спостерігали матч і пускали на поле паперові літачки. Невелика група дніпрян отримала квитки в 345, там же були і хлопці з Сімферополя і кілька з Запоріжжя.

Під кінець матчу на 3-му ярусі запаюються 3 файери і чорний дим, одразу спалахує вроцлавський вогонь в секторі навпроти і починається файер-шоу за воротами. 1 стробоскоп летить на поле, але швидко затухає. На першому ярусі правоохоронці заламуються на трибуну, на третьому ярусі все спокійно. Після фінального свистка на 111-му нова порція вроцлавських, один з них приземляється на полі недалеко від Мілевського. Засмучені футболісти повзуть до роздягальні, лише Шева залишається і дякує фанам за підтримку. Це був не день збірної. Точніше і футболісти і фанати зробили для перемоги значно менше, ніж було потрібно...

Федерація на цьому матчі показала себе з "найкращого" боку і тепер очікує на акції протесту і відра лайна в пресі.

Греки злякались поросячого грипу і на гостьовому секторі їх спостерігалось трохи менше 40 чоловік...